Розтоптаний сірими хмарами вечір
Стежиною злякано збіг до ставка.
Край берега сів, опустив свої плечі –
Витирають обличчя сумні рукава.
Та ось налетів вітерець молоденький,
Грайливо хмарки дощові розігнав.
І місяць з-за дуба з’явився швиденько,
На крону усівсь, зіронькам заспівав.
Вони хороводи по небу водили,
Співали йому колискові пісні,
І вечір всміхнувся, любуючись ними,
Умить розігнав свої думи сумні.
Умився росою, що впала на трави,
І став прислухатись до слів цвіркуна,
І бачить – спускається з пагорба пава, –
В заквітчаній сукні, богиня Весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714593
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.01.2017
автор: Лана Мащенко