Вкраїно моя просинайся,
Сповила державу Мара.
Народе мій бідний єднайся,
Проснися від сплячки. Пора.
При владі диявола кодло,
Онуки й потомки катів.
Чужинці нас душать за горло,
І стравлюють рідних братів.
Вкраїні війна не потрібна,
Для чого на тілі їй шрам.
Вже й так натерпілася бідна,
Як кисень потрібна жи.ам.
Продукт дзяблоносої хали,
Перфект безобразної тьми.
Із секти Хабаду васали,
На сході читають псалми.
Миршаві ублюдки лукаві,
Що нас не вважають людьми.
Потонути мають в канаві,
Наповненій в горі слізьми.
За те, що війну розв’язали,
І з горя гребуть бариші.
За те, що її шматували,
Не маючи серця в душі.
Вставайте на захист, блокуйте,
Відріжте живило котам.
Їх кишку в Донбасі зруйнуйте,
Повітря закрийте катам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2017
автор: Микола Миколайович