Ми всі з єдиного й одне
Колись ти це пізнаєш ще
І що хотілося б дізнатись
Як краще всім нам об'єднатись
Не так що всі докупи й обіматись
А так щоб все це розуміння
Було для кожного буденне вміння
І кожна людина другій державою була
Не так як та заїжджена давня гра
Де є господар, цар, чи слуга
А та, що буде жити як одна сім'я
Де буде правом совість й честь
Законом Божий задум й ціль
А кредом звідусіль хліб і сіль
Двадцять перше століття надворі
А ми наче дурні чі хворі
Граємо в дикі закони як звірі в загоні
У кожного в кишені новенькі айфони
А в голові ніякого прогресу
Привикли мабуть до страху і пресу
Все ж можливо змінити
Перестати страждати і нити
Волю серця розуму відкрити
Менше себе і інших дурити
Через рік, другий
Дивись і людьми почнемо жити
А не тільки поглядом косити
Як хтось вміє краще жити
Все від нас залежить
А не те, хто за ким стежить
Чи як кого податками обмежити
Щоб йому краще не жилося
І щоб втратив на голові від стресу волосся
Де й коли таке повелося
Що люди живуть досі як колосся
Втрачають життя і волосся
І не міняють того що давно здулося
Наче не знають що робити
І як по-людському треба жити
Єдиному треба служити
І до єдності одне одного хилити
А не з дурощів і заздрощів
Одне в одного гилити
Чи ще недай Бог кого убити
А. Норам
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714477
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 25.01.2017
автор: Айшек Норам