Знов сніг іде.
Така крутіль
безпечна і лапата.
Дерева, люди, виднокіл
пливуть, мов міражі строкаті.
Кричить, кружляючи вгорі,
сполохане вороння.
Зима в правах своїх .
Та зранку, на осонні,
Проглянуть латочки чорнющі на воді.
Дзвенить сріблястим
голосом синичка.
І це не мариться мені.
Ось пан-отець... Співає хор ...
Капличка.
З дахів капіжать
грона кришталів.
Почулося в цім гомоні
Весни стаккато.
Ще Січень на дворі,
Тетянин день
і снігу навкруги багато.
Та з’їли всю калину снігурі.
Весна взяла вже
Сонце на лопату.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714388
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 25.01.2017
автор: @NN@