Синичка, пташка не земна

Фюїть  –  фюїть,  махнула    вдаль.
Пустунчик  Арлекіно.
І  вже  в  гаю  малий  скрипаль,
Шукає  Буратіно.

Синичка,    пташка  неземна,
Моя  земна  таїна.
Невтомна  зранку  й  до  темна,
Малеча  жовто-синя.

Так  ніжно  й  легко  на  душі,
Красуня  осінила.
З  безвітря  пишуться  вірші,  
В  мене  з’явились  крила.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2017
автор: Микола Миколайович