Ця історія трапилася в моєму селі тоді, коли я починала свою педегогічну діяльність. У школі, в яку я дістала направлення, працювали мої сусіди, чудові вчителі Валентина Олександрівна і Василь Прохороваич Мельніченки: вона вчителька молодших клаів, а він знавець мов, викладав українську, а знав і польську, і німецьку, і англійську, і якось розібрався навіть із китайською, ( про це я писала у розповіді: "Китайська по - верблюжськи"). Василь Прохорович був класним керівником 7 класу, де начався нерадивий учень Микола. Хлопець був дуже рухливий, балувався на уроках, бився з хлопчаками на перервах,..та й навчався аби-як., та й часто запізнювався, або й зовсім тікав з уроків. Учитель терпеливо намагався спонукати учня і до кращого навчання, і до налагодження поведінки, та з хлопця, як кажуть, як з гуся вода. Отож учителю доводилося звертатися і до батьків хлопця. Батьки до виховання сина відносились по- своєму. Іноді після домашнього виховного заходу хлопець приходив до школи із синцями на обличчі та руках. Та й цього вистачало на день-два, а потім все починалося спочатку. Одного разу, коли Микола нахватав купу двійок, та ще й примудрився посадити однокласника на відро з брудною водою, (з якого учні мили підлогу в класі), терпець учителя урвався, і він пішов до учня додому. Батьки саме зарізали теля і у них на плиті булькало вариво у великих казанах, яке смачно пахло. Господиня, мати Миколи, готувала обід. Запросили до столу і вчителя, усадили його за стіл, не звертаючи увагу на його: "Ні!" "Спочатку пообідаємо, а потім поговоримо",- сказали. Господиня поставила на стіл три миски, ложки,сіль, склянки,внесла велику домашню хлібину,а господар вніс 2-літрову сулію самогону і наповнив склянки по вінця. Миски господиня наповнила духмяним м"ясом і полила домашньою приправою. Обоє господарів випили до дна, а вчитель лише пригубив і, розмовляючи про господарство, про сільські справи, почали їсти. Дві миски спорожніли дуже швидко, та господиня відразу ж їх наповнила знову, а господар наповнив склянки самогоном і обоє стали наполягати , щоб і вчитель випив і гарно поїв, бо ж негоже, щоб він пішов додому голодним. Коли хліб закінчився, жінка внесла ще одну і трапеза продовжилася, а самогону в сулії значно поменшало. Коли ж у одному казанів закінчилося м"ясо, господиня вилила у миски юшку і вони продовжили їсти, вимочуючи ту юшку хлібом. Коли трапеза все ж закінчилася, господиня забідкалася: "Де ж це діти, їм теж уже пора пообідати". Вона стала поратися , прибираючи зі столу, а господар з учителем вийшли на подвір"я, сіли на лавку, закурили і повели розмову про навчання і виховання сина, причому жоден з них не був п"яним. Слід зазначити, що маса кожного члена сім"ї перевалювала за сотню кілограмів. З горем пополам Микола закінчив семирічку, та й пішов працювати у колгосп.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714085
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 23.01.2017
автор: геометрія