Тихо... Вечір... В небі зорі...
Місяць в човнику мов в морі
Все пливе кудись завзято
І його нам не догнати...
Ти шепочеш про кохання,
Лиш для мене ці зізнання.
Усміхнулась зірка близько,
Освітила своїм блиском.
Ті гарячі поцілунки
І солодкі ж мов медунки.
Я тулилася до тебе,
А у свідках бУло небо.
Недалеко шум потічка,
Прохолодна в нім водичка.
І дзвеніли тихо роси,
Ти ховався в мої коси.
Пахло прілою травою,
Ти і я - нас лише двоє.
Більш нікого нам не треба,
Зорі... Місяць... Й наше небо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)