Столиця Київ – давньоруське місто,
Розложисте – нікому тут не тісно.
Церковні бані, мов коштовні брошки,
Золотять небо - кольору волошки.
Заклав це місто князь полянський Кий –
Кмітливий, мудрий і на хід швидкий,
(Як Ромул – Рим, а Кракус – місто Краків!),
Де ліс був без межі, а лугом – маки.
Тепер за день ти Київ не об’їдеш.
Його величать гори-піраміди,
Що вздовж Дніпра стоять, мов конвоїри,
Із храмами прабатьківської віри.
За сотні літ це місто до основи
Змінилось. Де ліси були – будови,
Шляхи нові та вулиці постали,
Мости через ріку повиростали.
Музеї в місті, пам’ятники славні,
Каштани, що горять свічками в травні.
Є парки, що фонтанять кисень в груди.
Сюди приїздять люди звідусюди.
Кипить тут рух культурний, політичний.
Тут пам’ятки барокові, готичні
І модернізм – на вулицях новітніх.
Тут люди – працьовиті та привітні,
Майдан - як простір захисту свободи.
Тут кров борців, котру Дніпрові води
Приймали і несли у Чорне море.
Тут квітло щастя і штормилось горе.
Є ризики, та вистоїть столиця,
Що тяжить – скине і злетить мов птиця,
В красі своїй, у славі в синь небесну.
Для нових звершень дух її воскресне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713511
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.01.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)