А я боюсь,пророчого земного,
а не ментального чогось...
Та паща звіра згнившої довіри
З"їдає нас,як кислота метал.
Мені так прикро,що кричу у глухість тиші
Зірвала голос у душі єства...
Чи є у вас межа,
звіринці політичні,на ненаситність?...
і не омиють води Йордані,вас
Ви ж вмиті кров"ю,рід ваш злитий в ній...
Ви,запроданці сатанові,зійшли на землю,
в образі людей ...
Ви,розпинаєте Ісуса в котре,Іроди,
Не за порогом судні,судні дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713413
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.01.2017
автор: Плискас Нина