Він ріс в селі, в родині бідній.
Не був у Лондоні, у Відні.
Учився у звичайній школі,
Пройшов крізь труднощі та болі.
І вуз закінчував заочно.
Пед., зрозумів, його, це точно!
Слухач і викладач уроків –
В одному був, в сімнадцять років.
Як ворог в ріднокрай урвався –
У добровольці записався.
В боях вивчав війни науку,
Дістав поранення у руку –
Важке, не дав ампутувати.
Її вдалося врятувати.
Підлікувався – і до школи,
Де жито красить видноколи.
У Павлиші бузком розкрився.
Там до кінця життя лишився
І працював натхненно, щиро.
Він для освіти – справжнє диво.
Спав мало, о четвертій ранку
Вставав і брав високу планку.
Писав статті, художні твори
Для школярів, лишив їх – море.
Любив свій труд, простори рідні,
Людей, в серцях будив їх гідність.
Шукати чудо в сад, між квіток
Водив у різночасся діток.
Вчив їх із мрій складать букети,
До мудрості робити злети,
Думки рівняти кострубаті
Трудом, підносив батька, матір.
Лиш п’ятдесят і два прожив.
Та слід достойний залишив.
Віддав любов зі всіх клітин
Наш педагог, Вкраїни син.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713408
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.01.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)