Україно ненька мила, калинове диво,
Скільки ж тебе сердешная ворогів гнобило!
Із часів орди монголів і до часу цього
Мусиш рідна відбиватись від ворога злого.
Скільки ж лиха і неволі випало на долю!
Пролилася кров вкраїнська по землі рікою.
Убивали твоїх діток, голодом морили,
Щоб забули рід, коріння, щоби поніміли!
Мову твою солов’їну щоб навік забули,
Щоб козацькі наші гени назавжди заснули.
Та не знали вражі псюри, волю не убити!
Україна наша ненька буде завжди жити!
В кожен час свої герої її захищали,
Проти кодла московського юні хлопці стали!
Як тоді під Крутами, на Донбасі нині,
Відвойовують солдати волю Батьківщині!
За калину в чистім полі, усмішку дитини,
Піднялися старші й юні в бій за Україну!
Буде наша Перемога, бо правда за нами!
Окупантам земля наша могилами стане.
Бо не ми війну в Росію принесли і горе,
Бумерангом все вернеться москалям вже скоро
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2017
автор: Наталка Долинська