"Несподівана зустріч"
Вона стояла у вечірню пору на балконі, дивлячись у затяту вдалечінь, при цьому затягуючи "Bond" синій. Вона рідко коли курила. Вона рідко коли бувала в стресових ситуаціях.
"Скажу чесно, що сигаретний дим придавав їй неабиякої загадковості, таємничості та примарності, роблячи картину доволі цікавою. Отож. Не будемо відхилятись від теми і я поведу далі".
Вона полюбляла отак виходити в халаті на балкон і спостерігати за тим, як розвивається життя, як гуде місто та як співає світ. Вона із задоволенням згадувала своє життя, свої життєві елементи, складаючи їх до купи, ніби вони ось-ось стрибнуть в обійми і зітруть увесь світ вщент, пускаючи при цьому своє коріння для нового існування.
Ах! Яка в неї була усмішка... така, що очей відірвати не можна було. Її усмішка якось зігрівала мене і пускала в серце свої солодкі та теплі пазурі, роблячи в ньому отвори невеликих розмірів, через які надалі витікала любов і чимдуж, як ракета, летіла до голови. Такого адреналіну я не відчував ніколи. І ось знову. Я дивлюсь на неї в її халаті із зображенням метеликів, які прикрашають сонце та на душі стає так домашньо, тепло, та приємно. Зробивши декілька кроків в бік балкона я зупинився і без усіляких вагань привітався.
- Добрий вечір. Тобі часом не холодно ось так стояти і дивитись вдалечінь?
Вона опустила свою голівку донизу і побачивши очевидно, що мене, забігла в кімнату, а через кілька хвилин і зовсім з під'їзду. Зробивши кілька кроків в мій бік вона відійшла дещо вліво. Озирнувшись я побачив, як вона в руках несе їжачка: маленького та голодного. Я вирячивши на неї очі, запитав:
- Ти мене не впізнала?
Та вона не бачила. Вона не чула. Вона не реагувала. Вона просто йшла до дому, тримаючи мене на руках: гострого, колючого, голодного..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2017
автор: Arthur Savchuk