Загиблі герої листопада 2016.
Прошу переглянути відеокліп. https://www.youtube.com/watch?v=u6kPBCTwzT0
http://censor.net.ua/resonance/418911/zagibl_gero_listopada
Ще так складно писати про те,
Що нам Драма складає у рими.
Мені важко і боляче від перелічених втрат.
Гинуть хлопчики наші,
України сини, побратими.
Ти пройшов весь Майдан,
А вже тут, на війні, ти солдат.
Чистий погляд очей,
Добра усмішка сяє з світлини,
Я вдивляюсь в обличчя й не віру,
Що вас більше вже з нами нема…
Ти на заклик прийшов
Захистити кордон України,
Пам’ять світла козаче,
Про тебе в нашім серці,
Назавжди, жива.
Тут кривава війна лічить
Наші життя щогодини,
Знову обстріл ворожий, шалений,
І падає вбитий у серце мій друг,
Він не встиг дописати листа
До своєї дружини;
- «В мріях лину до теплих твоїх
І лагідних рук…».
Біль у серці, сльоза на щоці,
Відчуваю нестерпну я втому,
Цілі сутки без сну,
Під прицілом ворожих гармат…
Смерть солодка за тебе
Моя Україна! Я вдома!
Не відступим ніколи,
Хай затямить ненавидний кат!
- Я сержант Микола Саюк,
Командир батареї, із Дубно.
Ще з Майдану я тут,
За українську мрію борюсь…
Я у співі весняних пташок,
З вітром вільним щасливим і шумним
З вірою в нашу близьку перемогу,
Рідні мої, до вас повернусь.
Я на обрії рідного краю
Я всіх друзів своїх пригадаю
Не сумуйте, не плачте, благаю
Я тебе моя люба кохаю..
За Україну бідну молюсь.
- Я Сергій Кочетов.
Я майдановець. Я доброволець..
Я бував у горнилі, у центрі кровавих подій.
Нашу муку і біль не відчує нажаль урядовець,
І так прикро мені, що їдуть із життя молоді…
На війні, все так, як на війні,
Піт і кров перемішані разом,
І байдужість до смерті,
Дивна суміш із почуттів,
Тут любов і ненависть,
Трансформуються з часом,
У сталевий наказ,
Не впустити до нас ворогів.
- А я Денис, простий, звичайний хлопець,
Я в Києві навчався, працював,
І кинув все, щоб стати добровольцем,
Стрільцем у сімдесят другій воював.
Не зміг я всидіти, лише спостерігати,
За тим, яка несправедливість і туга,
А те, що я не вмів ще воювати,
Війна навчає швидко, не шульга.
- Я Юра Сірик… І я бував у пеклі;
Тридцятка відступає, Степанівка горить.
Були бої жорстокі і запеклі,
Мовчать загиблі, серце не мовчить.
Від страху стигла кров у наших жилах,
Коли тіла бійців рвалися на очах…
Над сотнями таких Савур – Могилах,
Кружляють наші душі, - вільний птах.
І Іловайська не забуть криваву рану,
Мій Боже! Яка жахлива ця війна!
Хто ж нас довів всіх до такого стану?
Чи є в цьому якась моя вина?
Пробачте , що не встигну, не врятую,
Але прошу за мене понесіть,
Наш прапор, як мету мою Святую:
- Заради України тільки жить.
- Мій позивний - «Мамай», Андрій моє ім’я.
Окремий перший батальон морської піхоти.
Тут «Подолянина Вовки» - моя сім’я,
Нам всім надовго висточить роботи.
Любить як ми і вірьте в Україну,
Всі труднощі ми здатні подолати.
Зі смертю тіла не загине наше діло.
Зі смертю сина тільки гірко плаче мати.
- Я з Первомайська, кадровий військовий
Звати Сергій, а позивний мій «Брама».
Ми переможемо на цій війні обов’язково,
Якщо живою буде Воля, Честь і Слава.
Складають кобзарі вам пісні і балади,
Славетним воїнам, - України синам,
Про Олександра з тридцять шостої бригади,
І іншим всім морпехам пацанам.
Розкажуть дітям, як ми воювали,
Всю правду, як було все без прикрас,
Як проти окупантів захищали,
Рідні міста, і села, наш Донбас.
Попасна, Марьінка, Нікішино, промзона
Пески, і Павлопіль, Широкіно, Торець,
І Старогнатівка, – тримаєм оборону,
Із наших тіл периметром фортець.
А погляд їх ніколи не забути,
Жага до перемоги, світ в очах,
Які жили зі мною поруч люди!
Яка сталева віра у серцях!
Мені б так само вірити і жити,
Мені б так само жертву цю нести,
Хоч би на мить так, як вони, любити,
Так гаряче б молитись на хрести.
Сини Вітчизни; Данили, Святослави,
Богуни, Дорошенки, Виговські,
Кость-Гордієнки, Гонти, Болбачани,
Такі нам рідні і таки ж близькі.
Нам не забути бойовищ кровавих:
В уяві знов козацькі душі повстають;
Імен могутніх оборонців славних,
Ніколи поколінням не забуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713023
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2017
автор: CONSTANTINOPOLIS