Ох зима...Знов вітер віє...
Сніг...Мороз на нім скрипить,
Надоїла непогода,
І нема куди спішить.
Вітер виє, стогне, плаче,
І гілки дерев трясе,
То реве, по даху скаче,
І печаль - журу несе.
Знову з неба снігом сипле,
І нема тому кінця...
Дні тривожні, ночі темні,
Згасло світло каганця...
Знову рано так стемніло,
Стогне, виє за вікном.
З снігом дощ... Загомоніло
І не радує теплом.
Та надіюся, що вранці,
Сонце вигляне з-за хмар,
І моргне мені, і хмарці,
І тепла проснеться дар.
І покотяться краплинки,
З даху весело струмком,
І думки мої,як хмарки
Завеселяться танком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712978
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 18.01.2017
автор: геометрія