Збиваю роси на світанку,
Коса гуля в буяні трав.
Думками в святі я Маланки,
До тебе вже сватів заслав.
А в хаті жде така картина:
Стоїш ти біла, мов стіна.
І цвяхом дряпаєш комина-
Заповіла так старина.
Свати ж ведуть свою балачку
Все про куницю із князьком,
Що мов зловили тут ми качку
І ось вже всілись за столом.
Ну все, тепер я наче туз,
Кохання груди розпирає.
Як той примара зник гарбуз.
Хай же для нас вже скрипка грає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2017
автор: Totoha