"Вона така кумедна"-думав він часто.
Вона може довбати мої мізки через якусь невдалу витівку її друга,або плакати через те,що погода сьогодні не така як їй хотілось і всі її плани підуть шкереберть. Вона могла блукати парками дуже довго,змерзнути,а потім лежати хворою у своєму ліжку. Вона малювала нігті у чорний,а потім перемальовувала у яскравий.
Я практично її не розумів,мені здавалось вона якась дивакувата і смішна. Не серйозна і слабка.
Я навіть думав,що вона робитиме коли я піду,хто буде з нею,вона ж сама не зможе вижити у цьому жорстоку світі.
Її наївність усім на руку,а я її бережу,проте,мені вже набридло.
А знали би ви як вона довго може розповідати про якусь нісенітницю, про те як йшла в магазин за молоком,але там було не те,яке було їй потрібне. Або як розповідала,що порізала палець і довго плакала,чи як їй сон снився лячний і вона не могла заснути знову.
Та й до смерті вона боїться темноти,проте гуляє вночі.
Ще ненавидить цукор.
Вона всіма цими деталями виїла мій мозок.
Мене завжди бісила її реакція на деталі,вона все сприймала близько до свого серця.
Мені часто здавалось,що без мене вона дійсно не зможе.
Без мене не розгребе цю реальність.
Якби не одна ніч,яка докорінно все змінила.
Вона напилась,як ніколи,одним словом вона була неадекватно-правдива.
Почала мене виганяти і попросила не повертатись ніколи,сказала,що вона втомлена і все їй вже в горлі стоїть.
Я був спантеличений і просто з реготом спитав скільки ж вона для сміливості випила.
Після мовчання вона заплакала і сіла на стіл.
Розповіла,що їй більше не потрібні ці ілюзії і здається,вона хоче вбити себе.
Мене це звісно злякало,бо єдине,що я чув такого роду,це коли вона бігла за котом і кричала;
-"Клятий виродок,я вб'ю тебе!"
Просто їй кіт порвав колготки і вона ненавиділа котів,тому вона почала себе так дурно поводити.
Було смішно,я Вас усіх запевняю.
Але коли я почув з якою п'яною серйозністю вона сказала про своє самогубство, мені захотілось її обійняти.
Я не знав,що сказати,бо такого від неї не очікував.
Вона почала розповідати,що втомлена від своїх проблем і від болю,яка в ній живе вже стільки років.
Я був шокований,бо звик,що її проблеми дуже банальні.
Виявилось,що я просто багато не знав.
Вона підійшла до балкону,почала танцювати,я просто дивився на неї.
Вона плакала і танцювала,танцювала і плакала.
і в один момент,я навіть не зрозумів як це сталось.
Вона просто вистрибнула з балкону.
Я втратив дар мови.
....
Поверніть мені цю кумедрно-дурну дівчину.
Пройшло вже чотири роки,а я і далі пам'ятаю яке молоко вона пила.
Який розмір її джинсів і як ненавидить цукор.
я любив її,тільки зараз я відчуваю як сильно любив її..
Я зараз теж п'яний.
як тоді,Вона
Але на щастя чи навпаки,тут немає балконів.
P.S для тої,яка змогла без мене,а я без неї якось-ні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712739
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2017
автор: D.Mon