Щоранку сходить сонце, для всіх воно... Єдине.
Його проміння ясне завжди усіх зігріє.
Хто б ти не був, який ти, які в тебе бажання –
Тебе теплом зігріє, коли прийде світання.
Для сонця звір і птиця, і озеро, й криниця,
І соняшник у полі, і пташка, що на волі.
Для сонця кущ калини, і ґрона горобини,
І річка, що вдаль плине, і небо синє-синє!
Ти чув, щоб обіцяло? Немає обіцянок...
Та всіх воно розбудить, коли проснеться ранок!
І ти... і ти, людино, світи в своє віконце.
Не обіцяй, а краще – всіх зігрівай, як сонце!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712643
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2017
автор: Надія Башинська