Багаття мого не згаси
так відблиски
пестять примхливо
поверхні твоєї краси
освітлюють статність та силу
я бачити хочу усе…
рельєфи, принади , глибини
хай пристрасть печаль унесе
в далекі холодні рівнини…
бентежать твій подих і рух
не мушу вдавати нічого,
не хочу улещити слух
лише твій вогонь - углиб мого
і влада твоя – не тягар
бо вільний цінує свободу
за неї поклав на вівтар
життя своє, силу і вроду
візьми моє серце – як тіло -
ти вмієш, ти знаєш, ти хочеш
щоб двоє у вічність злетіло -
як спалах зорі серед ночі…
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2017
автор: Zinthenko Olena