Сніги з єднали землю й небокрай.
А я самотньо йду по кучугурах.
Іду з душею стомленою вкрай
По лісу-привиду в засніжених фігурах.
Я в ньому перша стежку прокладу...
Зриває шапку сніговій кошлатий.
Прошу його: "Розвій мою біду
Й присипли снігом білим і лапатим!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2017
автор: НАСТУРЦІЯ