Білий іній вкрив моє тіло,
Як весільне вбрання наречену.
Тебе скоро побачу я в білім.
Тільки бу́деш ти не біля мене.
На рушник стане поряд з тобою
Хтось потрібний, і більш ніж коханий.
Десь вже скоро… Можливо й весною…
Я ж зали́шуся десь між рядками.
На твоєму весіллі шумно́му
Буду келихом я кришталевим,
Щоб приклала ти ніжно до нього
Ву́стонька свої рожеві.
Буду платтям твоїм сніжно білим,
Щоб тебе обіймати, тоненьку.
Буду танцем я твоїм весільним,
Пристрасним, ніжним й легеньким.
Я бу́ду і тортом солодким,
Я бу́ду твоїми сльозами,
І тостом звичайним коротким,
Й словами напутніми мами.
Лунатиму криками «Гірко!»,
І кульками буду чудни́ми.
Я буду - розбита тарілка.
Я буду - весільна машина.
Я самою буду сумною
Й чуттєвою піснею свята.
Я сонцем буду́ над тобою,
А, може, й дощем поливати.
Я днем буду самим хорошим.
Я настроєм буду святковим...
Мов інеєм, тіло твоє припорошить.
Десь скоро вже… Може, весною…
[b][i]14.01.17[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712399
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2017
автор: Avsian