Дозволь мені стати твою мантрою, медитацією,
Відпочинь на моєму плечі, загубися в обіймах.
Розчинися як цукор по моїх венах, стань ехінацеєю.
Маленькою рожевою квіткою, яку сушили у вігвамах
Для того, щоб потім подарувати її в дарунок духам.
Я знаю, коли ти засинаєш поруч зі мною, ти не лякаєшся їх.
Бо в тебе є я. Той, кого наніч ти назвеш кошеням.
Ти говориш не мішати релігії, а просто помолитися їм.
Я вдаватиму, що не почув про кота. Поцілунком в уста
Закінчу молитву, підберу слова: Засинай моя квіточка.
Я ніколи тебе не віддам. Переплетено міцно тіла…
Десь у вузлик скрутилась душа – зав’язалася ниточка.
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2017
автор: Kukhta Bohdan