Якась зима -- нестримано-шалена :
Варить чарзілля, дмухає, мете...
Може, стара втомилась з божевілля,
Де світ свавілля тонкої пряде...
Тремтить терпець на кінчику прогноза,-
Чи "плюс", чи "мінус" -- їй не всеодно,
"Останні коні" остеопороза
Копитом б"ють притиснутеє зло.
Іди в свій світ -- пекельної безодні,
Своїх служанок "добрих" не забудь,
Смертями вмитих, мучених, голодних...
В Аіда царство вмощена вам путь...
Гуляй, морозе,війтесь заметілі,
Косіть землі всю нечисть, мов зело,--
Невільно нЕчисті помежи добрі люди,
З діагнозом -- "Безповоротне зло "
Тисни, морозе, тужтесь завірюхи...
Під самий корінь, поки я живу...
Не молода ж-- бо, дайте мені спокій
На другий рік... як знов до вас прийду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712185
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.01.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова