Світлана – від слова світла.
Світилась, доки могла,
Душа її маком квітла.
Та очі хвороба зла
Закрила. Зв'язок урвався.
Ось був листок на гіллі –
Й немає, бо відірвався,
Злетів, упав до землі.
Людина, на жаль, не вічна.
Лишає свій дім і рід.
Відходить у потойбіччя,
Та в пам’яті – кроків слід.
Світлана нам залишила
Думки та свої чуття.
Вірші та пісні – то сила,
Яким не піти з життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712138
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.01.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)