ВІЧНИЙ ПОШУК БЕЗУСПІШНИЙ
Як нам далеко до духовної свободи,
Ми ще в Ярила древніх пелюшках!
Завзято колядуємо, не знаючи турботи,
Еліта очманіла – явно їде «дах»!
Їм байдуже і невтямки хто народився:
«Предвічний Бог», чи Божий Син….
Побожність їх –в традиціях, вертепах,
А Слова Божого не знає ні один.
Обдурені байками самозванця Костантина* ,
«Священні» єресі так щиро бережуть.
Не відрізняють Батька, ані Сина,
Спотворили всю християнську суть.
«Звізду» волочать по майданах –
Ту, що до Ірода «царів» лукавих привела.
Козу з чортами у вертепах водять,
Вже досягли в знаннях самого дна.
В захопленні марнім вбачають «ідентичність»,
Пітьми середньовічної відлуння їх трима.
Пихато морщать лоб, вдивляються у вічність,
Та через гордість в них розважності нема.
До нині їм Христос «рождається» щороку,
Дарма, що Він від Бога Вічний Цар.
Вже Боже Царство світить на порозі,
На суд всесвітній вже готовий Володар.
* Костантин – римський імператор зійшов на трон Західної Римської імперії в 306 році н. е. Від 324 до 337 року він правив як єдиновладний правитель Західної і Східної Римських імперій. об’єднав язичницьку і християнську релігії
Вітаючи Константина в Римі, язичницький сенат проголосив його головним августом і великим понтифіком, тобто верховним жерцем поганської релігії цієї імперії. У 325 році н. е., все ще неохрещений, він очолював перший великий вселенський собор «християнської» церкви, на якому було засуджено аріанство й укладено положення головних вірувань, назване Нікейським символом віри. «Константин так і не покинув культу сонця й викарбовував зображення сонця на своїх монетах». «Католицька енциклопедія» (англ.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711926
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.01.2017
автор: НАУМ