Країна в нас гарна, привітна, ласкава,
Та робиться щось в ній не так.
Отож - бо і вийшло народ розділили,
Й простий люд живе, як батрак.
Хоч кажуть, що бідність не є вже пороком,
Багатство ж - це теж не порок.
Якби ж наше панство трудилось з народом,
То це зрозуміло було б.
Працюємо, молимось перед образами,
Та майже не працюють вони.
Та якось зуміли все ж стать багачами,
І бідні залишились ми.
Ми сієм і косим, врожаї збираєм,
Багатства ж вони загребли,
У підсумку, ми геть нічого не маєм,
Лиш сльози ковтаємо ми.
Терпіти навчились...Збідніли до краю,
Надій все ж не втратили ми.
У розкошах панство живе, ми це знаєм,
Можливо,у Бога вони за дверми?!.
І в свята, і в будні постуєм постійно,
Вони ж все найкраще їдять.
Багатвства свої примножати уміють,
І ситі, й вгодовані сплять.
Хоч ми і хворієм, та ліків не маєм,
Молитвами держимось ми.
Надіємось, вірим і Бога благаєм,
Щоб все було добре з дітьми.
Війна, ця нестерпна, щоб швидше скінчилась,
Не просто чекаєм і ждем.
Хоч мало ми можем, та все ж помагаєм,
В надії на Мир ми живем!
Терпимість у нас ще не зникла, й єднає,
Та й Віра у Правду ще є!
Можливо в терпимості наша провина,..
Та ми відвоюєм своє!
Вони ще відчують і міць нашу, й силу,
Ми їм обіцяємо це!
Зуміємо ми обламати їм крила,
І зігнемо їх у кільце!
Сьогодні ж, як завше, ми молимось Богу,
І вірим Йому і Собі!
Віднайдемо нову, правдиву дорогу,-
У цім нелегкому житті!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711911
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 13.01.2017
автор: геометрія