Не боюся не те щось сказати,
бо розвалені мої грати
і розбиті вщент окови
моя зброя-моє слово.
Образити не маю думки
чи обманути,то не моя справа,
лиш чисті мов вітру сльозинки
слова - діаманту оправа.
Різні-хвилюючі,тихі,
мирні,вражаючі,мов вихрі.
Бентежити може одна навіть
літера,
а слово буває як лікар,
як зілля цілюще
для рани,
лиш було б правильно обране.
Так,не боюся ,вже не маю
кордонів,
ні заборон,ні забобонів.
А маю лиш блаженную
не роботу,
а душі потребу-
а більшого і не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2017
автор: БЕЗ