\|//

Не  боюся  не  те  щось  сказати,
бо  розвалені  мої  грати
і  розбиті  вщент  окови
моя  зброя-моє  слово.
Образити  не  маю  думки
чи  обманути,то  не  моя  справа,
лиш  чисті  мов  вітру  сльозинки
слова  -  діаманту  оправа.
Різні-хвилюючі,тихі,
мирні,вражаючі,мов  вихрі.
Бентежити  може  одна  навіть  
літера,
а  слово  буває  як  лікар,
як  зілля  цілюще
для  рани,
лиш  було  б  правильно  обране.
Так,не  боюся  ,вже  не  маю
кордонів,
ні  заборон,ні  забобонів.
А  маю  лиш  блаженную
не  роботу,
а  душі  потребу-
а  більшого  і  не  треба.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2017
автор: БЕЗ