Дикі качки – справжні, не зі сну,
Озеро міське облюбували.
Рибку з нього радісно хапали,
Брали площу вдовж і в ширину.
Наплодили небавом малят!
І якось давали собі раду.
Діти їм хлібець носили радо
В час, коли не йшов ні дощ, ні град.
Попоїли – в заростях лежать –
Крапчасті такі всі, дрібнотілі.
Осінь в край прийшла – не відлетіли.
Вирішили в місті зимувать.
Воду злили (чистили озерце!) –
В плавні, що в долині, подались.
Їх уздріла там – сердечко ввись.
Врятувались! Справжні таки перці!
Але в січні матінка зима
Вдарила посохом люто-хижо.
Плавні – в лід, і сніг – на берег рижий.
Що з качками? Йшла містком… – нема.
Настрій мій, як день із плюсом, щез.
Але ж не замерзли! Тіл немає...
Через тиждень впав мороз, ішла я -
Качки в плавнях. Радість - до небес.
8.01.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711688
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.01.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)