Ми – подорожні, котрі шукають дорогу.
Йдем навпростець, часом зовсім застрягши в багні,
Тягнем вантаж. Хтось говорить, що то шлях на Голгофу,
Знаєш… Багато Богів – вибирати тобі.
Хто твої друзі? Кіт чи собака?
Може птахи? Ворон, Сокіл. Змія?
Ми – подорожні, що збивають коліна до крові,
Віривши в силу малого листка.
Палець угору кличе в дорогу.
Байдуже вітер і те, куди занесе течія.
Нам би з тобою під стягом Дажбога
Разом пройти, проплисти все життя!
11.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/c3IjxwALOt0[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2017
автор: Kukhta Bohdan