Привіт!
Ти помітив, як довго ми з тобою не спілкувалися? Хоча б так, у листах, моїх листах до тебе, та все ж. Вже дві нестерпно холодних зими я не чую твого голосу. Дві зими я щодня зустрічаю світанки і спостерігаю захід сонця за засніженими будівлями «міста зруйнованих мрій». Дві зими моїми найбільшими проблемами є метушня університетських стін та постійний надокучливий кашель. Ти завжди був незадоволений тим, що я часто хворію. Раніше це хоча б тебе обходило.
Тепер тебе немає у списку моєї буденності. Одна осінь і дві зими знадобилися, щоб позбутися від постійних думок про тебе. Уявляєш, я тепер навіть не знаю про що з тобою говорити. Ти такий далекий, такий чужий, такий «не мій».
Не буду лукавити. Інколи я цікавлюся у знайомих про твоє життя: як воно складається, хто вислуховує у хвилини відчаю і підтримує у важливі моменти, хто зігріває серце, ба навіть тіло. Цікавлюся, тому що мені не байдуже. Ти ж вважав, що я отруювала тобі життя, то яке ж воно зараз? Хоча я щиро сподіваюся, що саме таке, як ти мріяв.
Такий «важкий» лист. Чому так важко стало з тобою говорити?
Знаєш, я більше не бачу тебе серед перехожих, ти все рідше приходиш у мої сни, більше не тривожить твоя відсутність. Я боялася тієї самотності, яка буде без тебе, не знала що із нею робити, але зараз розумію – це найкращий твій подарунок мені. Я досі пам’ятаю твою інтонацію і сміх, твою міміку, твою поведінку, пам’ятаю твої звички і улюблені страви, дні народження та імена твої рідних і дорогу до твого будинку. Я пам’ятаю, але це мене більше не тривожить. Нарешті
І стосовно головного. Нічого не змінилося. Просто я назавжди заховала це в собі на сотню замків. Тебе більше не існує для мене.
Щасти, «з повагою Містер «Х» » і дякую за свободу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2017
автор: