Ми із братиком - у санках.
Татко - коник вороний.
Нас хутенько мчить він зранку
Стежкою повз ясени.
Вдалині – зміїться річка
Поміж брил і кучугур.
Ми там вчора невеличкий
Льодяний зліпили мур.
Наближається фортеця,
Мерехтить навкруг само,
Сніг скрипить, услід сміється,
«Вйо!» - коню ми кричимо.
Поворот різкий, горбочок,
Санки – вбік, а ми – із них,
Покотилися клубочком
У пухнастий, чистий сніг.
Піднялися неохоче -
Білі геть пуховики.
Татко голосно регоче:
«Чисто два сніговики!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2017
автор: Оксана Дністран