Я загляну в сни твої на трішки, -
В ефемерну швидкоплинну мить.
Хай недоля з глуму ліпить смішки,
Відчуваю, що тобі болить.
Заспокойся, я постою мовчки,
Подивлюсь, як повінню спливе
Сум безжальний, що і камінь сточить,
Не відірвеш, вчепить за живе.
До недолі я наразі, друга,
Ти просив без черги увійти.
Шле безсоння та вселенська туга,
Де любові місця не знайти.
Знов по колу: болісні розлуки,
Споглядають заздро на світи.
Заспокойся, бо тремтячі руки
Не зведуть над прірвою мости.
Не зашиють ні рукав, ні рану,
Коли спрага, пити не дадуть.
Докоряти я тобі не стану,
Тільки вкотре прошу: "Просто будь."
Коли снігом замете дороги,
І сріблясті звиснуть дукачі,
Сонце зблисне - краплями знемоги
Стануть від безсоння втікачі.
Крапельки знесиленого поту
Безнадії перекриють вхід.
Знищать болю щемного гризоту
Й безталання наміри лихі.
01.01.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2017
автор: Ліна Ланська