Дрімає нічка

Дрімає  нічка,  приспана  піснями…
Зірки  ще  небо  й  тишу    стерегли…
Воно  ж,  німе,  застигло  ген  над  нами,
З’єднавши  океанів  береги.

І  плине  час  невидимо  над  світом,
Мов  загадковий  космосу  гінець,
Після  весни  в  тепло  закутав  літо,
З  колосся  виплів  золотий  вінець.

Коли  ж  росою  луг  засіє  ранок,
І  підведеться,  оживе  трава,
Знов  соловей  почне  своє  сопрано,
Яке  любов’ю  душі  зігріва.
15.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711430
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.01.2017
автор: Ганна Верес