…Не пізнає…

Він  так  і  не  пізнає,  як  легко  закохалась
Ночами  гріла  каву  біля  свого  вікна
Лише  лунала  думка  :  якщо  б  змогла  -  розбила
Усе,  що  так  несхоже  на  сонце  без  тепла...
Кіт  мій  тихенько  ляже  на  спустілі  руки:
Неначе  знає  більше  тих  сліз,  що  по  щоці  -
І  стало  надто  важко  без  звичного  вітання
Без  ніжності  й  турботи,  яку  він  дав  мені
Він  так  і  не  пізнає,  що  я  його  любила...
Накраще  чи  нагірше  -вирішувать  не  нам:
Мій  кіт  тихенько  ляже  на  примиренні  руки,
Щоб,  мабуть,  все  ж  забрати  із  мене  цю  печаль...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2017
автор: Lesyunya