Він так і не пізнає, як легко закохалась
Ночами гріла каву біля свого вікна
Лише лунала думка : якщо б змогла - розбила
Усе, що так несхоже на сонце без тепла...
Кіт мій тихенько ляже на спустілі руки:
Неначе знає більше тих сліз, що по щоці -
І стало надто важко без звичного вітання
Без ніжності й турботи, яку він дав мені
Він так і не пізнає, що я його любила...
Накраще чи нагірше -вирішувать не нам:
Мій кіт тихенько ляже на примиренні руки,
Щоб, мабуть, все ж забрати із мене цю печаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2017
автор: Lesyunya