Яким би чином людство не дуріло –
Та істина існує все одно!
Вона з віками ніц не постаріла,
А лиш міцніша стала, мов вино.
Вона є шлях! Не треба манівцями
Навколо неї грати в компроміс -
Бо писана Вона не олівцями,
А Кров’ю Сина, що її приніс.
У кожного свій шлях? Яке блюзнірство!
Нема дороги іншої, ніж ця.
Коли вже кинете нікчемне бузувірство,
І нею прийдете крізь Сина до Отця?
Святкуєте Різдво, Христу вклонились?
А скоро ж Валентина! Теж поклон?!
Тоді Ярило прийде – знов схилились,
Купава має свій атракціон…
Так завжди чинять «плечові» блудниці –
На вірність чхати їм з високої гори,
Миттєво задираються спідниці -
Хто хоче, за мідяк її бери!..
Господь цінує вірність, а не зраду
Й «підмахування» всім людським божкам.
Отож послухайте тепер мою пораду:
Край покладіть іудиним стежкам.
Схиліть свої коліна перед Сином
І не чиніть розпусти у серцях:
Він задля вас із муками загинув –
Тож кожна зрада – в Його тіло цвях.
Та врешті всі постануть на судище
І за суддю там буде Він Один,
Бо не існує в світі влади вище,
Від на Голгофі страчення годин.
Оті всі боги – не святі, лукаві!
Вони не мають слави від Отця!
Один Ісус стоїть у Отчій славі,
Народжений від Діви і Творця!
8.01.2017.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2017
автор: ПВО