Життєва стерня у ноги.
Сочиться ранами кров.
Та кличуть вперед дороги.
Спокою не знає любов.
Ллється крізь пальці доля.
У вир відчуттів пірну.
Дійду до кінця свого поля.
Нізащо убік не зверну.
А далі дорога з пилу,
Веде аж до небокраю...
Люблю Україну милу,
Як неньку, її кохаю!..
Неньки давно немає.
А Україна - живе!
Крізь гради - Вона співає
І воля Її - не вмре.
Маєм надію єдину
Тільки на себе друзі.
Не гнути коліна і спину,
А відсіч давати (катюзі).
Нас закидають брехнею,
Та згине вона - як пітьма.
Що маю робити з душею,
Спокою в якій нема?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711133
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.01.2017
автор: Ukraine55