СВЯТИСЬ ВОЛИНЬ

Не  розлучався    я  з  Волинню,
В  ній  народився,  в  ній  і  ріс.
Вона  для  мене  мов  Богиня,
Що  позбавляла  мук  і  сліз.
Мене  кормила  і  навчала,
Сплела  стежину    споришем,
Вона  мов  Лукаша  кохала,
Мої  ховала  болі  й  щем.
Я  назавжди  пропах  Волинню,
Льоновий  присмак  у  мені,
Який  поля  вкриває  синню,
Немов    озера  вдалині.
Мої  ліси,  моє  Полісся,
Де  найпишніші  болота.
Над  нею  журавель  вознісся,
Святись  Волинь  -  ти  золота.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711015
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.01.2017
автор: Віталій Назарук