Дорога до Бога

В  ту  мить,  коли  здається,  що  в  світі  ти  одна,
Що  світ  перевернеться,  а  з  ним  й  твоя  душа...
В  ту  мить,  коли  забули  і  друзі  й  вороги  
В  тривозі  ти  не  знаєш  куди  тобі  іти.

До  кого  притулитись,  поплакатись  кому?
З  ким  навпіл  розділити  горе  і  біду?
Ідеш  тоді  до  Бога  як  і  я  до  Нього  йду,
Втамовуючи  спрагло  сповіді  жагу.

І  дивишся  на  лики  ти  ікон  святих,
Знаходиш  в  собі  сили  простити  навіть  тих,
Хто  вбив  в  тобі  надію  і  віру  в  доброту
Й  тепер  ти  просиш  Бога  вернуть  надію  ту.

І  шепчеш  ти  молитву,  взиваючи  Ім"я,
І  хилишся  до  Того,  Хто  дав  тобі  життя.
Від  сліз  потоків  грішних  очиститься  душа,
І  зрозуміла  стане  істина  проста:

Що  все  це  тимчасово  і  марний  плин  життя,
Бо  тільки  в  домі  Божім  благодать  свята.
Й  не  хочеться  вертатись  в  гріховне  те  кубло,
Що  світом  називають,  воно  ж  суцільне  зло.

В  якому  є  безмежні  егоїзм  і  страх,
І  ти  живеш  у  ньому,  і    ти  живеш  в  гріхах.
І  розумієш  все  це,  і  добре  розумієш,
А  опиратись  цьому  буває  і  не  смієш.

І  тільки  із  молитви  ти  черпаєш  силу,
І  тільки  у  прощенні  знаходиш  крихту  миру.
Немає  ліків  кращих  ніж  щире  каяття,
Покаятись  не  пізно,  зміни  своє  життя.

І  світ  інакшим  стане:  з  гріховного  кубла
У  всій  красі  постане  тлінна  ця  Земля.

2009



 


адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710911
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.01.2017
автор: Оксана Лазар