Ось ангел запалив вечірні зорі,
Посеред них є лише та одна,
Котру в людськім я упізнаю морі,
Бо та одна звучить, немов струна.
Її мелодія – невтомна ніжність
І спів небес, й гірського потічка,
А ще ранково-незбагненна свіжість,
І ритм весни, що час несе й ріка.
Її я впізнаю в зелених травах,
Бо голос той, немовби клавесин.
Це він багріє піснею в загравах,
Це він – бузок й нев’янучий жасмин.
Я все вдивляюся в вечірнє небо,
У шлях Чумацький і сузір’я плин.
І лину серцем й думкою до тебе,
Серед мільйонів
Твій я чую
Клавесин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2017
автор: Східний