"Нема людини"...- дійсність констатує.
Нема її, хоч вчора ще була.
Так звично душі кидають тіла
І кликати назад тілам їх всує.
Нема людини... Міг зостатись біль,
Але на диво залишилось світло,
Посеред січня все навкруг розквітло,
На сім відсотків цукром стала сіль.
Усі не вічні ми на цій Землі,
Усі ми врешті-решт її покинем,
Не факт що будуть крила в нас на спинах
Та, дасть Господь, не зникнемо в імлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710800
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.01.2017
автор: Патара