[i]Епіграф:
Доки не заглибився в джаз, було легше писати вірші. Писав їх паралельно і перпендикулярно, як ТРАКТОР ОРЕ ПОЛЕ. А тепер я не можу собі дозволити повернутися до того. Тепер потрібно плисти "місячною рікою"... Абстрактно, легко і непримушено...
[b](с) 15.01.16[/b]
[/i]
Гупав трактора я дверима,
…Тракторист...
Стало важче тримати риму,
Та ще й зміст.
Стала ламаною розмірність,
Стиль поплив...
Нема орання, тільки димність
Між полів.
Чи закінчуються у світі
Цім слова,
Чи поменшила їхню кількість
Голова.
Чи писати нема про що вже...
Всі писці
Розписали поперек й вздовж
Папірці.
Хоча, ще обписати мож’
Камінці,
На руці, і як дуже хоч’ -
На лиці.
Ще на чомусь, і ще про щось,
Про оце,
І усе, що он там знайшлось,
І про те.
Йди в лісів глибину, в поля,
І у гай -
Слів, яких ще не мучив я,
Назбирай.
Як їх матимеш три мішки,
То тоді,
Ті слова мені в подушки
Поклади.
І здоровий для віршів глузд -
В бак залий.
Тоді, може, пооре ґрунт
Трактор мій.
Мож, залізуть назад твої очі
До орбіт,
Коли вірші мої обточу
В звичний вид.
Ряд за рядом орати рівно
На листку
Може й зможу, як в вас повинно
По квитку...
Стало важче писати вірші...
Кінець рим...
Я не в тракторі все частіше,
А під ним.
[i]
[b]30.10.16[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710788
Рубрика: Поетичні афоризми
дата надходження 07.01.2017
автор: Avsian