От і ношу тепер щодня мою чарівну торбу із неприборканим коханням,
яке часом таке миле, ніжне, приємне.А то раптом почне бешкетувати: підстрибне до самого неба, і я разом з ним лечу. А потім геп на землю, та в саму грязюку. Плачу віл болю й ганьби, проклинаю його. А що зробиш, куди подінеш? От і тягну його у тій чарівній торбі. І нести важко, і покинуть несила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2017
автор: Мирослава Жар