https://youtu.be/zktOySYVy4A
Весни любов така близька!
Які ж сумні осінні очі:
Два ліхтаря у дощовій імлі…
Бентежні і холодні ночі
Співають маревом свої пісні.
Зриває вітер листя в круговерті!
Чому, скажи танок такий сумний?
Твій профіль у вуалі на портреті…
Лише нагадує про біль стрімкий!
Зима прийде і запорошить болі,
Які палають в серці до зорі!
Чарівні у природи, її ролі,
Бо рветься біль у затишок весни!
Біла красуня душу поцілує,
Щоби надією вона була жива!
Намисто біле ніжно подарує,
Яке таке рясне, кришталь-краса!
Ось... березневі сльози у прощанні —
Духмяної весни близька хода!
І буйно квітне радість у вітанні,
Коли весни любов така близька!
Вона так ніжно і бентежно обіймає,
Так вабить, пестить серце на зорі!
І на життя духмяна надихає:
Лише в її любові ми живі!
09. 12. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710658
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2017
автор: Наталі Калиновська