Корюсь...
Нехай подумають вітри -
Боюсь,
Якщо так легше спокушати вісь земну
Вві сні.
Ім"я із пам"яті зітри.
Мені
Необережній, від сьогодні, не до сну.
Молюсь.
Щокою мовчки, до щоки
Тулюсь...
Та не моя вина, що я, а не вона
Отут.
Біжать безжалісні роки
Спокут.
Чолом руйнована у відчаї, стіна.
Хилюсь,
Коліна обійнявши знов.
Комусь
До ніг впаде його любов.
Прийшов? -
Скитається душа марудно-затісна,
Зливає муки в келихи вина, -
За нас!
Спинюсь
Наснитися іще не раз,
Комусь...
06.01.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710597
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 06.01.2017
автор: Ліна Ланська