Непомітно зійшло все старе,
Як весною від променів сніг.
Хто хто правду тепер добере,
Чом до неї дійти ти не зміг.
А вона так чекала дзвінка,
Чи листівки з одненьким «Привіт».
Вирувала в судинах ріка,
Виривалося серце в політ.
Губи скусані, бо не прийшов.
Жартував: «Іще буде той час».
Та затихла луна від розмов,
У очах тихо вогник загас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2017
автор: Оксана Дністран