Не шкодую за тим, що ти жив у мені,
Що тобою світилися очі,
Що вогонь у моєму нутрі пломенів,
Що у сни проривався крізь ночі.
Не шкодую об тім, що віддала свій час
Я тобі (інші були, як мара!),
Бо вагітну тобою, мене сам пегас
Піднімав понад гори та хмари.
Не шкодую, що сніг всі стежки замете,
Що потьмариться все, що блищало.
Лиш оскомою те, що зашторив лице
У ту пору, як серце кричало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)