Хоч давно це було, У далекі ті дні
Та ніщо не забулось. Рушники вишивали.
Все живе, як жило, І веселі й сумні,-
Й знов мені усміхнулось. Вдвох пісні ми співали.
Вишивати мене
Мама змалку навчала.
І донині живе,
Те що мама співала.
Хоч невміло ще я Хоч бувало й сумні
Рушники вишивала. Рушники вишивались
Та матуся моя Та в години ті й дні,-
Мене вміло навчала. Ми добром наповнялись.
На розшитім крилі,-
Вишивалися долі,
І любов до землі,-
У калинових гронах.
Хоч печальна була,- Я від тих рушників,-
Мами доля вдовина, Наповнялась любов"ю.
Нам сміялась весна, І теплом віяв спів,-
І верба, і калина. Додавав нам здоров"я.
Пролетіли роки,
Вишиванки зі мною.
І пісні, й рушники,-
Вже в дітей моїх долі.
Хоч вже мами нема, Передам рушники
Їй земля уже пухом. Своїм дітям й онукам.
В рушниках вистача,- Хай на вічні віки,-
Українського духу. Світять світлим майбутнім.
Рушники, рушники,-
В вас Свобода і Воля.
На роки, на віки,
України в вас доля!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710051
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 03.01.2017
автор: геометрія