[i]Я пам'ятаю, то була зима,
Морозу відблиски іскрились на вікні.
І моє серце міцно обійма
Твої душевні вогники на дні.
Вони, неначе скупчення зірок,
Мені вночі освітлювали шлях...
Від тебе, аж мурахи до кісток,
Від Космосу глибинного в очах...
І я на атоми розкинуся, тримай!
На триліон дрібних частинок у руках,
Мов Сонце з горизонту не зникай,
Вбивай мене, рятуй хоч на словах.
Між нами – гравітація сердець.
Між нами – вибух емоційний до небес.
Між нами, де початок – там кінець,
Бо ти і я – це складові "земних" чудес.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709905
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.01.2017
автор: Karo