Чогось мовчить твоя любов
Й додолу опустила крила.
А може вітер не знайшов
Червоні, ніби мак, вітрила,
А чи сховав їх у росу
І притаїв у сивих травах.
Не можу я забуть красу
Твоїх очей в нічних загравах.
Той шелест мрій з твоїх думок
Лишив задимлений відтінок,
І ніби зоряний струмок
В душі моїй дзвенить барвінок.
А я іду, іду в туман,
Червоні підніму вітрила.
А може був то лиш обман,
І ти, ніколи не любила.
Не вірю я степним вітрам,
І в грозах розправляю крила,
І душу тіні я не дам.
Моя любов – незрима сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2017
автор: Східний