Як небо.
...Як небо - воно завжди різне.
Прозоре, чи хмари жене.
Чи, інколи, блискає грізно,
але не бува...кам'яне.
То й серце твоє - не з базальту.
Чутливе й пекуче воно.
І щедро вихлюпує смальту,
мені, на забуте панно.
Народжує казку й кантату,
в душі - сонцесяйний вітраж.
Не лише дозволить літати,
але й подолати віраж!
Як сонце - спекотно-зенітне,
крізь неба напоєну хіть.
Оте почуття, враз, розквітне,
аж серце витискує кліть!
Стихії повітря й вогненні,
нехай врівноважує...пляж.
Щоб наші серця, стрімковенні,
не скресли
в музейний
муляж...
2.01.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709801
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2017
автор: Микола Шевченко