Таке напевно пишуть в останнє…
А я би сказати хотів,
І янгол нехай поєднає,
Закоханих з різних світів.
Нехай подарує їм казку,
Котру я в тобі віднайшов,
І ключиків велику в’язку,
Та в серце одне щоб ввійшов.
Щоб час що таки роз’єднає,
Проніс це кохання у світ,
Мені лиш би просто в останнє,
Від тебе приємний привіт.
І більше ніщо не потрібно,
Я сам знаю, мушу піти,
Пробач мене прошу кохана,
І час вже розводить шляхи.
Зривається вітер у серці,
У скронях заблискає грім,
І сльози закриють долоні,
Та правда залишиться в нім.
І скільки би часу не було,
І доля все зводила нас,
Нехай мить уже не тікає,
А просто дарує цей шанс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2016
автор: Андрій Анатолійович Отченко